Історія міліції Криму

19 квітня 1921 року, коли на підставі наказу № 332 Кримського революційного комітету почала функціонувати Кримська обласна Надзвичайна комісія.

На підставі деяких архівних документів, що збереглися, з'ясовується, що Кримміліція в 1921 – 1922 рр. іменувалася Головміліцією республіки і була наділена широкими повноваженнями. У листопаді 1921 року її очолив член Колегії НКВС Криму Людвіг Людвігович Цинцарь. Саме у ці роки зміцнюються й оновлюються лави міліції, яка продовжує вести стійку боротьбу з бандитизмом. Ухвалою Кримської ЦВК від 4 березня 1922 року Кримська ЧК була розформована і на її основі створено Кримське Політуправління. До його штату входило 390 працівників.

8 січня 1924 року Л.Л. Цинцарь був звільнений з посади і відправлений до тривалої відпустки у зв'язку з важкою хворобою. На його місце призначений начальник Головного управління місцями ув'язнення (ГУМУ) Криму Ян Гомович Лаубець.

До кінця 1922 року Наркоматом внутрішніх справ і Головним управлінням міліції Криму розробляється і затверджується декілька положень, що сприяють роботі міліції, зокрема, розробляється положення про тимчасові види на проживання. Видача тимчасових свідоцтв покладається виключно на окружні управління міліції.

У подальші роки працівники кримської міліції продовжували нарощувати зусилля з охорони правопорядку й громадської безпеки, втрачаючи в сутичках з бандитами своїх товаришів.

Влітку 1934 року Кримполітуправління було перейменовано в Управління НКВС СРСР по Кримській АССР та існувало в цьому вигляді до 1941 року. А одним з його перших начальників (з 1935 по 1937 рр.) був Тише Іларіонович Лордкипанідзе, 1896 р.н., родом з м. Кутаїсі.

Багато працівників кримської міліції брали участь, б'ючись на фронтах Великої Вітчизняної війни. У цей нелегкий час (з 1 червня 1942 року) начальником УРКМ НКВС Кримської АССР був призначений Н.Д. Смирнов.

Багато з учасників ВВВ вже в мирний час служили в міліції Криму. Герої Радянського Союзу: майор міліції Микола Іванович Трушков, старшина міліції Микола Іванович Афанасьєв, полковник міліції Трохим Пантелійович Клюєв, Валентин Васильович Павлов; ветерани-орденоносці: Петро Іванович Качура, Георгій Сергійович Шагибов, Анатолій Іванович Федоров, Юрій Степанович Вікторов і багато інших, зробили свій внесок у зміцнення авторитету органів внутрішніх справ Криму.

Подвиг працівників кримської міліції, що полягли в боях за Батьківщину і при виконанні службового обов'язку, увічнений в м. Сімферополі біля будівлі Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим. На бронзовому чотириметровому щиті увічнені імена працівників міліції, які віддали в ім'я Перемоги найдорожче –  своє життя.

У березні 1946 року замість Управління НКВС по Кримській АССР було створено УМВС Кримської області. У 1947 році його очолив генерал-майор міліції А. Калінін.

З літа 1951 року обов'язки начальника кримської міліції тимчасово виконував заступник начальника УМДБ по Кримській області полковник міліції Василь Олександрович Погорело.

З листопада 1952 року начальником Управління призначається комісар міліції ІІІ рангу Віктор Петрович Колесников. Він же і є одночасно заступником начальника УМДБ. Його змінив у березні 1953 року полковник органів держбезпеки Андрій Трифонович Рижиков, який мав значний авторитет у працівників міліції, та який більше 11 років очолював кримську міліцію.

У листопаді 1962 року Управління МВС по Криму перейменовується в Управління охорони громадського порядку (УОГП), і А.Т. Рижиков перепризначується начальником УОГП Криму.

Важкі післявоєнні будні унесли життя багатьох відданих справі професійних міліціонерів. При виконанні службових обов'язків у цей час загинули 50 осіб.

Наступним відправним пунктом у розвитку кримської міліції стала дата 24 липня 1964 року, коли начальником УОГП Кримоблвиконкому стає Віталій Федорович Захаров. Комісар ІІІ рангу Віталій Федорович Захаров у посаді начальника УОГП і УВС Кримоблвиконкому служив до 1972 року. З 1972 року наказами МВС СРСР і МВС УРСР призначений начальником УВС м. Києва. Нагороджений орденом «Красного Знамени», поряд медаллю – «За победу над Германией», знаком «Заслуженный работник МВД».

Президія Верховної Ради Української РСР за досягнення в боротьбі зі злочинністю 14 квітня 1964 року нагородила гарнізон кримської міліції Червоним прапором.

У червні 1969 року Управління охорони громадського порядку було реорганізоване в Управління внутрішніх справ Кримоблвиконкому.

Після призначення генерала В.Ф. Захарова начальником УВС м. Києва в 1972 році, начальником УВС Кримоблвиконкому затверджується його заступник полковник міліції Анатолій Петрович Жорич, який працював раніше начальником відділу кримінального розшуку. Йому присвоюють звання генерал-майора.

Прослуживши 13 років у посаді начальника УВС Криму,  в 1985 році генерала А.П. Жорича було висунуто на керівну роботу до апарату МВС СРСР. З того часу кримську міліцію очолив Пилип Гаврилович Руснак.

26 квітня 1986 року сталася жахлива трагедія минулого століття –  Чорнобильська катастрофа.

Першим довелося приборкувати ядерного монстра людям у погонах: 750 пожежників і працівників кримської міліції брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У ліквідації наслідків аварії брали участь 698 працівників органів внутрішніх справ Криму. Більше 100 з них стали інвалідами, 27 померли від отриманого радіоактивного опромінювання. Найбільш важка і небезпечна робота в ті трагічні дні припала на долю пожежників та інспекторів ДАІ.

1991 рік ознаменувався розвалом величезної системи, часом розквіту спекуляції, «челночництва» і «лохотронів», а також формуванням бандитських угрупувань, «бригад» з колишніх спортсменів і пропащих кримінальних злочинців.

З 1991 по 2005 роки міліцією Криму керували: Пилип Гаврилович Руснак, Микола Іванович Гамієв, Олександр Никифорович Плюта, Валерій Євгенович Кузнєцов, Валерій Серафімович Чернишов, Віталій Миколайович Кириченко, Михайло Васильович Корнієнко, Геннадій Геннадійович Москаль, Юрій Федорович Селезньов, Микола Петрович Паламарчук.

18 травня 1994 року Указом Президента України Управління МВС Республіки Крим реорганізовано в Головне управління внутрішніх справ у Криму.

22 серпня 1997 року в Києві відбулося відкриття стели на честь загиблих працівників міліції. А в 1999 році на території кримського Головного управління, у пам'ятника загиблим міліціонерам, був зведений храм-каплиця Св. Георгія Победоносця, в якому постійно проводяться служби. У цього комплексу щорічно в день пам'яті покладаються квіти, проводяться зустрічі з керівництвом, траурні заходи.

За роки незалежності України при виконанні службових обов'язків загинуло 56 працівників кримської міліції. У Головному управлінні МВС України в АР Крим на обліку перебувають 18 родин, в яких виховуються 20 неповнолітніх дітей.

З 2005 по 2007 рік Головним управлінням МВС України в Автономній Республіці Крим керував Володимир Петрович Хоменко.

Йому на зміну прийшов Анатолій Володимирович Могильов. У 2007 році він був призначений начальником ГУМВС України в АР Крим, а пізніше – заступником Міністра – начальником Головного управління міліції Криму.

З 11 березня 2010 року Анатолій Володимирович призначений Міністром внутрішніх справ України.

У грудні 2007 року тимчасово виконував обов'язки начальника Головного управління МВС України в АР Крим Микола Олександрович Ільїчов. 18 червня М. Ільїчов був призначений начальником ГУМВС України в Криму.

З 20 серпня 2009 року заступником Міністра внутрішніх справ України – начальником Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим призначений Геннадій Геннадійович Москаль.

З березня 2010 року посаду заступника Міністра – начальника ГУМВС України в АР Крим займав Олександр Анатолійович Просолов.

27 травня 2011 року наказом Міністра внутрішніх справ України на посаду начальника Головного управління МВС України в АР Крим призначений Сергій Дмитрович Рєзников.

З 22 лютого 2012 ГУМВС України в АР Крим очолив генерал-майор міліції Михайло Анатолійович Слєпаньов.

Кожен з них – особистість, кожен залишив певний слід в історії Криму. Сама міліція пройшла шлях від УВС до МВС і, нарешті, до ГУМВС України в Автономній Республіці Крим.